На скронях уже сивина. Воно, може, й дивно, бо рано. Та ясно в душі аж до дна, І серце радіє: "Осанна!" Любов Ти, Господь, віддав - В надії мені - осанну. Тебе, Господь, за Дар Любити я не перестану. Підтримки у Тебе прошу На пустищах поневіряння. Ти Духа даєш - і дишу, Навчиш - і нема спотикання. Навіщо мені, мій Господь, Ця радість земна швидкоплинна? Чекаю Тебе, Ти приходь! З Тобою - небесна країна. Небесне - лиш Небо дає. Земля - і земне відбирає. На гордих наш Бог повстає, А милостивих підіймає. Любов Ти, Господь, віддав - В надії мені - осанну. Тебе, Господь, за Дар Любити я не перестану.