Ця пісня чайкою кигиче, В ній вічна мамина любов. Вона додому мене кличе, Куди б далеко я не йшов. В ній біль її, її тривога, Яку збагнути ще не зміг. Молитва стомлена до Бога, Аби прощав мене й беріг. В цій пісні, як на рушникові, Життя два кольори тече, І тиха, тиха, волошкова, Зажура маминих очей. А ще літа, їх не вернути, Снігами тануть вдалині. О, мій Господь, не дай забути. Цю пісню мамину мені.